Международный женский клуб духовного общения «Лада» объединил талантливых поэтесс, творчество которых радует читателя, заставляет думать, принимать решения… Но поэту важен не только отклик читателя, но и оценка коллег по перу. В нашем клубе поэтессы собирались на литературные вечера, читали свои стихи, слушали других авторов. Сегодня мы работаем в жестких условиях карантина и предлагаем виртуальные встречи с поэтессами нашего клуба – своеобразный литературный дневник. На страницах литературного дневника можно будет поместить несколько самых ярких стихов, которые стали визитной карточкой поэтессы.
Любовь Филенко
Любовь Филенко – одна из самых дорогих жемчужин Международного женского клуба духовного общения «Лада». Учитель по профессии и по призванию Любовь Ивановна со дня основания женского клуба активно включилась в работу, уделяя огромное значение действенной помощи в раскрытии творческого потенциала современной женщины, обращая огромное внимание на ее проблемы, на ее внутренний мир, на ее надежды и чаяния…
Литературно-художественный альманах «Я – женщина…» давно стал визитной карточкой Международного женского клуба духовного общения «Лада», с его авторами хорошо знакомы почитатели женской поэзии и прозы во многих странах мира. Любовь Ивановна Филенко одна из постоянных авторов альманаха, которая радует читателя своей поэтической разностью: она и замечательная детская поэтесса, пишущая чудесные детские стихи-сказки на русском и украинском языках; она и автор рубрики афоризмов «Только суть», так полюбившейся вдумчивому читателю; она и автор духовно-философской поэзии; мастер пейзажной лирики и, конечно же, автор тонкой, нежной, как трогательный колокольчик весеннего ландыша, женской любовной лирики… Еще одно увлечение Любови Ивановны – музыка… И хотя определяющим всегда является слово, красивая запоминающаяся мелодия превращает стих в прекрасную песню, а песни на слова талантливой поэтессы сразу становятся любимыми и исполняемыми.
***
Посадила калиноньку
ще маленьку – дитиноньку.
Чи діждусь – немолоденька –
ії діток рум’яненьких?
Л. Філенко
Рости-рости, калинонько моя.
Дожити хочу до твого цвітіння,
на щастя – до червоного вбрання –
краси й любові радісне створіння.
Почую серцем всі твої пісні,
знайду натхнення у розкішних гронах.
Ти – ніжна наречена навесні,
жадана квітка в осені на скронях.
Дарує сили твій цілющий сік.
Тебе шанує вся моя родина.
Хай буде довгим, сонячним твій вік
на цій землі, з якою я єдина.
***
Харків мій
І порівнювати не стану
Тебе з іншими містами,
Харків мій!
Тут – життя моє, родина.
Доля тут і доньки, й сина,
Рідний мій.
Запрошу гостей до себе,
А це значить – і до тебе,
Друже мій.
Хай милуються тобою.
А вечірньою порою
Заспіваю їм про тебе,
Щоб й зірки почули в небі
Про красу твою величну.
Бути тобі завжди, вічно,
Незрівнянний мій!
***
Вишиванки
Вишиванки, вишиванки, вишиванки –
Мамини пісні, душі світанки,
Кольорове свято візерунків,
Серця найщедрішії дарунки.
Хай червона ниточка лягає,
Щастя моїй долі викликає.
Щастя, щоб нарешті посміхнулось,
Сонцем жовта нитка обернулась.
Хай блакитна ниточка лягає,
В світлу далину душа злітає.
А зелена нитка – то надія.
Зберегти її для нас зумію.
Синя нитка птаха вишиває,
Птаха мрій, що небо відкриває
І несе мене в буття простори…
Хай політ не спиниться ніколи.
***
Від серця – серцю
О, скільки їх – пісень мого народу –
Журливих, радісних, грайливих, щирих!..
Любов несуть в собі, красу, свободу.
Крізь далі, крізь віки летять на світлих крилах.
І скільки тих людей, що пісню люблять
Та бережуть її, несуть від серця – серцю.
Кохають, мріють, кличуть в них, голублять
І не дають душі пісенній вмерти.
То ж хай пісні ніколи не вмирають!
І хай не буде людям переводу,
Які з натхненням, з гордістю співають
Пісні нетлінні рідного народу.
* * *
Дарувала дівчинка татарського роду
В танці гарнім, пристраснім
майстерність і вроду.
Кольори леліяли на її костюмі,
Розганяла музика настирливі думи.
Люди опинилися в чарівнім полоні.
Вмить у ритмі зладились глядачів долоні.
І забули, начебто, наші харків’яни,
Хто з них українець, тюрк чи росіянин,
Бо вони з’єдналися у одній любові
До тієї дівчинки, що дарує промінь.
"Души прекрасные порывы..." 