Елена Бондарчук

Елена Бондарчук. Принимала участие в Международном литературном конкурсе «Человек. Судьба. Эпоха» и заняла 3-е место в номинации «Поэзия».

Предлагаем ваше вниманию несколько ее стихов.

Другу
У каждого свой крест,
У каждого свой крёстный путь,
У каждого своё распятие и воскресенье.
И, даже, если сердце твоего ребенка
На тысячи осколков болью рвется,
Ты можешь лишь подать воды,
Стереть слезу и рядом быть.
Не бросить камень,
Неся свой крест
По крёстному пути
К распятию и… воскресенью.

***
Под музыку Вивальди
Тучи задёрнули солнце.
Разве это повод?
Кто-то совершает глупость.
Разве это повод?
Кто-то не может остаться.
Разве это повод?
И к детям в «Бангладеш»
Кому-то нужно…
Они не долго — дети!

Всё сложное – ложно.
У сильного – выбор.
Пусть солнце — где нужно.
И глупость – учёба!
Пусть кто-то вернется.
И детям — не страшно.

Сильный, останься живой!

Бойко Карина

Бойко Карина Миколаївна народилася 30 квітня 1990 року у місті Запоріжжя. За спеціальністю вчитель образотворчого мистецтва, дизайнер, викладач вищих навчальних закладів.

Поетеса, художниця, член міського об’єднання художників «Колорит». Працює викладачем рисунку, живопису та композиції у Запорізької дитячій школі мистецтв №1

Авторка збірки поезій «Я начинаю этот день».

Лауреатка та дипломантка літературних конкурсів: посіла ІІІ місце у Всеукраїнському конкурсі молодої української поезії та авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони-2015», переможниця 35-го Міжнародного фестивалю авторської пісні та поезії «Байда-2018», дипломантка Міжнародного літературного фестивалю «Звезда Рождества 2015, 2016», дипломантка Міжнародного фестивалю «Стихи серебряного века». Брала участь як поет та художник у Міжнародному фестивалі «Запорізька книжкова толока — 2016, 2017, 2018». Публікується у колективних збірках та альманахах.

Карина Бойко пише вірші, картини, організовує виставки, проводить мистецькі майстер-класи, бере участь у культурних,  художніх та літературних заходах та фестивалях міста.

Брала учать у Міжнародному літературному конкурсі «Человек. Судьба. Эпоха» 2019 року у номінації «Молоді голоси».

Пропонуємо вам декілька віршів для ознайомлення з автором.

Сонцевіри
Небом омріяний білий вірш
Словом заманює Сонцевіри¹,
Жовті листки, мов зашугані звірі,
Пнуться, ширяють між…

… Небом-землею, і тим теплом,
Що не розтратили ми у серпні.
Слово, долоні… І дні буремні
Нас підхопили крилом.

А Сонцевіри осінніх днів
Знов запускають листки-параплани,
І вересневі шалені осанни
В теплі долоні богів.

Сонце, залиш мені погляд-сон,
Жменьку тепла у осінньому лоні,
Дотик своєї п’янкої долоні,
Вересня-світла полон.
¹Сонцевіри — духи осіннього сонця.

***

Я – вітер
Чужинно-зимно обпечуть слова.
Самотньоплинна тиша ріже горло,
Заковує, заманює у кодло.
Зі мною він чи в вирії оман?

Стою. І через мене плине час.
Потоки через тіло, через серце…
Я відриваюсь у потоці герців,
Лечу,… і гину у фантомі нас.

Що відчуває вітер в самоті?
Я – вітер. Я – душа чужинно-зимна,
Народжена в любові, гірко винна,
Що нелюбов єднала в світлотінь.

Плетуть вітри у павутинні час –
Любові час ламкий і невблаганний.
Комусь – п’янкий: з вина, з надій, з омани…
Мені – фантом, трункий солодкий фарс.

Наш сайт

Эвелина Ахматова

Несколько лет назад мы знакомили вас с Эвелиной Ахматовой, замечательной поэтессой. Она все так же пишет стихи и мы хотим поделится ими с вами.

В птичьем гаме слышится весна

В птичьем гаме слышится весна.
Пусть ещё и холодно, и сыро.
Жизнь от зимнего очнулась сна
Радужной мозаикою мира.

Даже если в голых ветках грусть
Даже, если серых красок море,
Всё равно мечтается чуть-чуть
О весеннем солнечном мажоре!

Серо- жёлтый, серо- голубой,
Серо- красный, серо- изумрудный
Этой очень серенькой порой
В сердце февраля пестрят уютно.

Среди серости обыденной всерьёз
На пороге радостного марта
Вспыхивает жёлтый цвет мимоз
Золотым весенним светом старта!..

***

Сбежавшее лето

Пришёл сентябрь. Вдруг кто-то хлопнул дверью.
Сквозняк. И листья жёлтою метелью
Закружит осень. В дальние края
Сбежало лето. Ну, а как же я?

Грустнеет по утрам луч солнца сладкий.
Теперь он редкий гость и очень краткий.
И где теперь весёлые стрижи?
Скорей в погоню! Лето задержи!

Ах, лето, что же ты бежишь, как белка
По всё ещё зелёным длинным веткам?
Я буду по тебе всегда скучать.
И ждать тебя. И с радостью встречать!

А может быть, возьмёшь меня с собою,
Зелёное, любимое такое?!
Я не могу забыть твое тепло.
Ну хочешь, лето, распахну окно?

Молчит и мне не отвечает лето.
Наверное, осенняя примета…
И в комнату врывается в окно
Прохладное осеннее кино…

Наш сайт