Бородай Олег Миколайович

Знайомтеся, член літературного об’єднання «Нива».

Я, Бородай Олег Миколайович, народився в Миргороді Полтавської області 23.05.71 р. Закінчив школу з відзнакою.

Велике враження склали розповіді бабусі (яку вивезли під час війни у Німеччину) та обох дідусів, які воювали, про Другу Світо— ву війну, про голодомор. Виховувався у любові до рідної землі. Закінчив Полтавсь— кий педінститут ім. Короленка за фахом викладач фізики і математики. З 2015 року почав серйозно захоплюватися по— езією і писати вірші та пісні. Це для мене, як віддушина, — хочу поділитися своїми емоціями, переживаннями, враженнями з

людьми. Зробити себе і навколишній світ хоч трішки кращим.

 * * *
Все тримається на любові,
на тяжінні палких сердець…
Досить болю і досить крові.
Чи урветься Творцю терпець?

Розумію, що все — непросто.
Здерти б ворогу маску з лиця!
На війні відчуваєш  гостро,
що готовий іти до кінця.

Лихоліттю немає краю,
і берешся за зброю знов…
Та одне тільки твердо знаю —
нас врятує лише любов!

* * *
Розділяє нас відстань,
мій вік (молода ти занадто для мене), —
я вже битий життям чоловік,
а для тебе все — свіже, зелене.

То чому ж ми настільки близькі,
Може, маєм споріднені душі?
Чом зійшлися стежинки вузькі?
Зрозуміти, хоч важко, — все ж мушу.

Помилятись — вже часу нема
(наробив помилок я чимало).
А надворі — вирує зима,
та у грудях тепліше враз стало.

Бо я радий від того, що є
десь далеко ти — гарна і ніжна.
Полонила ти серце моє,
загадкова зоря білосніжна.

Наш стайт

Людмила БОРОВАЯ

Родилась в Луганской области. Инженер — механик. Работает преподавателем охраны труда в ЦПТО № 1 г. Харькова. Член Ассоциации литераторов «Слобожанщина», председатель Союза писателей «Сиверко», член Клуба песенной поэзии им. Юрия Визбора Дома учёных. Печаталась в газетах России и Украины, в альманахах «Bruma», «Антология современной новеллистики и лирики Украины», «Amor», «Amicitia» — международ­ного литературно­-художественного  журнала «Склянка Часу*Zeitglas», в альманахах и коллективных сборниках «Лира», «Лава», «Справка», «Жемчужины слова», «Харьковский мост», «Зеркальное созвездие» Творческого объединения поэтов Харьковщины, «Рыцари слова» (Донецк), «Форум» (Днепропетровск). Лауреат Международного конкурса «Человек. Судьба. Эпоха», дипломант международных поэтических фестивалей песенной поэзии «Время Визбора» и «Харьков­град». Издала два сборника стихов: «Жемчуг поэтессы» и «Музыка рассвета». Композиторы -аматоры превращают её стихи в песни.

ВЕСНА
Весна в бору аукает —
Колдунья многорукая.
Травою мягкой стелется,
Палитрой красок делится.

Касается дубов она —
В ветвях столетних — новизна:
Из кожистых и клейких почек
Впервые в мир глядит листочек!

Пытается наряд-букле
Создать при лунном серебре
И приодеть простор полей
В рубаху модную — гофре.

— А вот и я! — раздался крик.
И выглянул весёлый лик.
Раздвинув маковкой валежник,
Явился первенец-подснежник!

Споткнулась юная Весна,
Все краски вылила она.
Пестрит теперь цветами луг…
И разноцветен мир вокруг!

***

МУЗЫКА НЕБЕС 
У каждого из нас свой путь, своя стезя
И Музыка души — жить без неё нельзя.
Звучит она, звучит, ведёт через года,
Срываясь со скалы, что горная вода.

Душевный водопад иссяк — не стало вдруг.
И мысли невпопад, и слабость тонких рук…
И растеряв друзей, собрать не можешь в круг.
Смеётся ротозей и плачет верный друг.

Уже без сил, слепой — способен вызвать смех…
И горечь не тая, ты вопрошаешь всех:
Куда идти-шагать? И, Господа моля,
Небесных птиц спрошу, где Музыка моя?

Наш сайт