Коломієць Олена

Стандартный

СВОБОДА

У полустанках, вишитих туманом,
Навіки причаївся листопад.
Бринить в очах утомлена омана,
Коли завершить пісню тиху бард.

Та пісня не про нас. Не нам співати,
Не нам у жменю краяти тугу.
Не промовляй рядків цих, любий брате.
Не промовляй цих слів. І я знайду,
я присягаюсь,
інший шлях.

Той в небесах зірковим стане світлом.
Будь вільним, брате. В темряві суцільній
Не загуби себе: повір, так треба.
Не забувай дивитись в синє небо.

Не полишай ходи між твердю й небуденним.
Хто, як не ти жагу душі спрямує,
Щоб кожна мить і подих твій щоденний
Застигли витвором, який когось стурбує?

Нехай в очах навік живе свобода,
І не від інших, а свого вагання.
Нехай в думках, душі панує згода.
Життя-бо – дар, а не розчарування.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s