Коваленко Руслана

Я — Коваленко Руслана Ігорівна, студентка першого курсу факультету іноземних мов. Навчаюсь в ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Мені 18 років.

Дуже багато пишу і майже увесь свій час присвячую поезії і літературі.

Маю понад 150 поезій і пишаюся тим, що розвиваюсь, бо не люблю витрачати час впусту. Беру участь у різноманітних конкурсах, бо дуже хочу бути почутою. Я вірю в свій талант та в те, що він чогось вартий, бо моя Поезія – це моя історія, мої відверті почуття, які я можу висловити своїми серцем і душею  лише на папері. Хочу, щоб люди мене почули та знайшли у моїй поезії хоча б половинку себе.

Також, займаюся музикою, співаю та вивчаю іноземні мови.

«Я – маленька частинка цього світу, яка прагне постійного розвитку»

«Сучасність Слова»

Сучасність перекрила розум,

Усі ми тут без вороття,

Комусь натхнення, кому вроду,

Ось це і є наше життя.

Усі ми люди на планеті,

Але ж про кого ці вірші?

Чому ми всі такі далекі

Від одкровення на душі?

Без доброти і без бажання,

Без чистих крапель простоти,

Ми осучаснили страждання,

Шляхетних німфів чесноти.

Ми безіменні навікИ,

Лише тоді, коли без Бога.

Сучасність тягнеться в роки,

А люди тягнуться до Слова.

«ХХІ»

Здається разом, а йдемо окремо,

Як нібито і не знайомі зроду.

Якась заплутана і дивна теорема,

Що не пояснює нікому і нічого.

Які Ми є? Безокі марнотрати,

Талановиті правнуки дідів,

Без почуття, і совісті зарплати

Собі добра ніхто ще не нажив.

Несеться рік шалений у століття,

І дні летять, як цифри на табло

А Нам.. що Нам? Душі чиєсь лахміття,

Що аж ніяк не каже про добро.?

Ми всі разом і це лише уява,

Такий собі незграбний привілей:

Ось дожились і ось тобі заява,

Що всі живуть окремо. Без Людей.

«Старі фотографії»

Старі фотографії – найцікавіші:

Там пам’ять й моменти з життя,

Ми там живі, трішки добріші,

Сміємось та граєм в квача.

Ми там прості, ми там звичайні,

Такі особисті, без фальшу і зла

Ми там брудні та неохайні,

Там радість і сміх без кінця.

Ми там щасливі, дитячі такі

В босОніж у схованки грали,

Забиті коліна та перші рубці,

В альбомах усе зберігали.

Старі фотографії — найцікавіші,

Вони такі щирі й прості,

Старі фотографії – найкрасивіші,

Бо ми там живі..

Бо ми там живі..

«Один»

Будь водночас чемним й гарним

Для звичайнісіньких людей.

Для всіх розумних – бездоганним

І просто світлом для очей.

Для егоїстів будь відвертим

І одночасно будь красивим,

А для допитливих і впертих

Лишайся добрий і сміливим.

Водночас чесним й незалежним

Для справедливих і святих.

Для божевільних будь кумедним,

А для складних лишись простим.

Будь просто світлом для людини,

Хто б не пройшов ці береги

Будь добрим, гарним і щасливим

Бо може ти такий один.!